Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 904/3185/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі№ 904/3185/14 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради"

про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу,за участю представників сторінвід позивача:Смакота Н.І. (довіреність № 14-98 від 18.04.2014),від відповідача:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2014 у справі № 904/3185/14 (суддя Петрова В.І.) залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі № 904/3185/14 (колегії суддів: Кузнецова І.Л. - головуючий, Сизько І.А., Герасименко І.М.) позовні вимоги частково задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 7919,98грн. пені, 18342,69грн. штрафу, 3167,99грн. 3% річних, 1677,77 грн. інфляційних втрат та 1809,88грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовити.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2014 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі № 904/3185/14, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 щодо зменшення розміру пені на 7919,98 грн., штрафу на 18342,68 грн., і прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 7919,98 грн. пені, 18342,68 грн. штрафу, у стягненні яких відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі № 904/3185/14 залишити без змін.

У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.11.2014 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято та призначено до розгляду на 25.11.2014.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Дочірнім підприємством "Васильківкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (покупець) 01.08.2012 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 024101-БО-3, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, що використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах договору.

Згідно з пунктом 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно з пунктом 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. умов договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

На виконання умов договору протягом жовтня - грудня 2012 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 1880712,13 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу за жовтень 2012 року від 31.10.2012, за листопад 2012 року від 30.11.2012, за грудень 2012 року від 31.12.2012.

Зобов'язання з оплати вартості отриманого природного газу виконані відповідачем несвоєчасно.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою вартості поставленого приводного газу, позивач нарахував пеню у розмірі 16292,27 грн., штраф у розмірі 36685,37 грн., три проценти річних у розмірі 3258,45 грн., втрати від інфляції у розмірі 1677, 77 грн.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням положень наведених норм та встановлених фактичних обставин, зокрема, несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу та ненадання ним доказів, які б спростовували таке несвоєчасне виконання, суди дійшли до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та визнання їх такими, що підлягають задоволенню про стягнення з відповідача пені у розмірі 7919,98 грн., штрафу у розмірі 18342,69 грн., трьох процентів річних у розмірі 3167,99 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1677,77 грн.

Суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні решти позовних вимог внаслідок застосування позивачем при розрахунку пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат та штрафу неправильного визначення кількості днів прострочення виконання зобов'язання за листопад, грудень 2012 року

Статтями 193, 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідач, посилаючись на тяжке фінансове становище, просить зменшити розмір пені та штрафу.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (частина 1 статті 233 Господарського кодексу України).

Відповідно до частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання передбачено пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (Постанова Верховного суду України від 03.12.2013 у справі № 908/43/13-г).

Судами встановлено, що порушення зобов'язання відповідачем допущено, у зв'язку з тяжким фінансовим становищем, яке виникло з причин, що від нього не залежали.

Колегія суддів зауважує, що зменшення розміру пені є правом суду. При цьому, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів.

Враховуючи тяжке фінансове становище відповідача, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про зменшення розміру пені та штрафу на 50%, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі № 904/3185/14 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі № 904/3185/14 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.